Головне управління ДФС у Київській області, в межах компетенції та згідно з нормами чинного законодавства, розглянуло Ваше звернення відносно надання роз’яснень по сплати податків при здійсненні операцій з обміну нерухомого майна, що надійшло від ГУ ДФС у м. Києві , та повідомляє наступне.
Питання, відносно оподаткування податком на доходи фізичних осіб регулюються розділом IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755–VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ).
Так, порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна визначено статтею 172 ПКУ.
Відповідно до пункту 172.1. статті 172 ПКУ, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Водночас із тим, пунктом 172.2 статті 172 ПКУ визначено, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 ПКУ (5 відсотків бази оподаткування).
Згідно пункту 172.3 статті 172 ПКУ, дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.
При обміні об'єкта нерухомості на інший (інші) дохід платника податку у вигляді отриманої ним грошової компенсації від відчуження нерухомого майна, визначеного:
а) у абзаці першому пункту 172.1 цієї статті, - не оподатковується;
б) у пункті 172.2 цієї статті, - оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 ПКУ.
Відповідно до пункту 172.7 статті 172 ПКУ, якщо стороною договору купівлі-продажу, міни об'єкта нерухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа є податковим агентом платника податку щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, отриманих платником податку від такого продажу (обміну).
Слід зазначити, що для цілей статті 172 під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування (визначено пункту 172.8 статті 172 ПКУ).
Крім того, пунктом 172.9. статті 172 ПКУ визначено, що дохід від операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості, що здійснюються фізичними особами - нерезидентами, оподатковується згідно із цією статтею в порядку, встановленому для резидентів, за ставкою, визначеною у пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу (18 відсотків бази оподаткування).
Обов’язки осіб, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів щодо забезпечення виконання податкових зобов’язань визначені статтею 176 ПКУ. Зокрема абзацом другим пункту 176.2 статті 176 ПКУ визначено, що особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено статтею 168 ПКУ.
Згідно підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПКУ, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПКУ.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету, що визначено підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПКУ.
Крім того, відповідно до пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, - тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПКУ, а саме:
- фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
- податковий агент.
Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПКУ. Так, об'єктом оподаткування резидента є:
- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
- іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Об'єктом оподаткування нерезидента є:
- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;
- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від доходів, визначених статтею 163 ПКУ.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПКУ, за ставкою, що становить 1,5 відсотка від доходів, визначених статтею 163 ПКУ.
Також слід зазначити, що у відповідності до статті 635 Цивільного кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Згідно статті 715 Цивільного кодексу України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.
Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.
Договором міни може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.
Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 716 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Таким чином, відповідно до вищевикладеного та у зв’язку із відсутністю (не наданням Вами) документів, які підтверджували б фактичне здійснення операцій, вказаних у Вашому зверненні, ГУ ДФС у Київській області не має можливості надати більш розгорнуту відповідь з порушених питань.
Додатково повідомляємо, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до норм ПКУ (визначено пунктом 179.1 статті 179 ПКУ).
Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) визначений статтею 179 ПКУ.
Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Згідно зі статтею 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
При цьому, листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, вони мають роз'яснювальний, інформаційний характер і не встановлюють правових норм.