Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти та нерезиденти України), юридичні особи (резиденти та нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають або одержують об’єкти оподаткування, провадять діяльність чи здійснюють операції, що є об’єктом оподаткування згідно з ПКУ, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів. Всі платники податків підлягають взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах (абзац перший п. 63.2 ст. 63 ПКУ).
Головне управління ДПС у Київській області наголошує, що підстави та перелік документів, які подаються нерезидентами для взяття на облік, визначені п. 64.5 ст. 64 ПКУ та п. 3.4 розд. III, п. 4.4 розд. IV Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі – Порядок № 1588).
Нерезиденти, які здійснюють діяльність через відокремлені підрозділи, включаючи постійні представництва, набувають нерухоме майно або майнові права в Україні, відкривають рахунки в банках, електронні гаманці або набувають права власності на інвестиційні активи, зобов’язані стати на облік у контролюючому органі:
Платниками плати за землю є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі (підпункти 269.1.1.1 та 269.1.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПКУ). Вони зобов’язані сплачувати податок з дати виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (абзац перший п. 287.1 ст. 287 ПКУ). При переході права власності на будівлі та споруди податок на земельні ділянки сплачується з дати державної реєстрації права власності (п. 287.6 ст. 287 ПКУ).
Право власності на земельну ділянку та права користування нею виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III). У разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна право власності на земельну ділянку одночасно переходить до набувача без зміни цільового призначення (ч. 1 та ч. 7 ст. 120 Земельного кодексу).
Порядок обчислення плану на землю передбачає:
-286.2.Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою,встановленою у порядку,передбаченому статтею 46 цього Кодексу,з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
-286.3.Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію,що звільняє його від обов’язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року,протягом 20 календарних днів місяця,що настає за звітним.
-286.4.За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця,що настає зі звітним.
Згідно зі статтею 287 визначено строк сплати за землю щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за остіннім днем податкового місяця.
Таким чином, юридична особа – нерезидент набуває обов’язок стати на облік та самостійно обчислювати податкові зобов’язання з плати за землю з дати державної реєстрації права власності або права користування земельною ділянкою.
Детальні роз’яснення щодо взяття на облік нерезидентів та обчислення податкових зобов’язань із плати за землю наведені у загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДПС (ЗІР) за посиланням: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=42389