ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРУ ПОДАТКОВОГО ЗОБОВ`ЯЗАННЯ ІЗ ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ В 2021 РОЦІ

Чи індексується при визначенні податкового зобов’язання із земельного податку на 2021 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки та чи потрібно до податкової декларації із земельного податку додавати витяг з технічної документації про розмір такої оцінки?

Згідно з підпунктом 271.1.1. пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до встановленого цим кодексом порядку, є базою оподаткування земельним податком. Управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок здійснює Держгеокадастр.

Одночасно, пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу встановлено, що для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Пункт 289.2 статті 289 цього ж Кодексу визначає формулу, за якою розраховується величина коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель. Вона залежить від індексу споживчих цін за попередній рік і застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Однак, пунктом 9 підрозділу 6 «Особливості справляння плати за землю» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу встановлено, що індекс споживчих цін за 2017-2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100 відсотків.

А це означає, що нормативна грошова оцінка земель при визначенні податкового зобов’язання із плати за землю на 2021 рік за 2020 рік індексується на коефіцієнт 1,0.

Щодо подання витягу із технічної документації про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, то в обов’язковому порядку він подається платниками разом із податковою декларацією із плати за землю лише при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю), а надалі – у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Тому при визначенні податкового зобов’язання із плати за землю на 2021 рік власникам землі та землекористувачам потрібно уточнити, чи не запровадила місцева рада своїм рішенням з 1 січня 2021 року нову нормативну грошову оцінку з тим, щоб отримати новий витяг з технічної документації про розмір нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки.

Як бачимо, Податковий кодекс не містить норми, яка б зобов’язувала платників плати за землю щорічно отримувати витяг з технічної документації про величину бази оподаткування для плати за землю.

Які розміри ставок застосовуються при визначенні податкового зобов’язання із земельного податку на 2021 рік?

Найперше слід зазначити, що плата за землю віднесена до місцевих податків в складі податку на нерухоме майно і є обов’язковою для запровадження відповідною радою.

Так, відповідно до п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків і зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов’язково визначаються, зокрема, розміри ставок податку чи збору.

Такі рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування таких податків чи зборів. В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (п. п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу).

Разом з тим, як визначено п. 12.4 ст. 12 Податкового кодексу, до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад щодо податків та зборів належать прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об’єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов’язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду, а також встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом.

При цьому, згідно із п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об’єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п.п. 12.3.4 п. 12.3 цієї ж статті.

Ставки земельного податку встановлені статтями 273, 274, 277 та п. 284.4. статті 284 Податкового кодексу.

Так, стаття 273 встановлює порядок оподаткування земельним податком земельних ділянок, наданих на землях лісогосподарського призначення (незалежно від місцезнаходження), стаття 274 встановлює ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), стаття 277 – за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, а пунктом 284.4 статті 284 – за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин.

Враховуючи, що плата за землю є місцевим податком, питання встановлення ставок земельного податку належить до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, які не повинні перевищувати свої повноваження і мають встановлювати розміри ставок цього податку виключно в межах ставок, визначених Податковим кодексом України.

Отже, податкове зобов’язання із земельного податку на 2021 рік обчислюється за ставками, розміри яких затверджені рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад.

Особа орендує земельну ділянку комунальної власності та частину її надає в суборенду без зміни цільового використання. Чи може суборендар самостійно сплачувати до відповідного місцевого бюджету плату за частину земельної ділянки?

Плата за землю є обов’язковим платежем в складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності – це обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, як визначено п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу, є договір оренди земельної ділянки.

Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду (ст. 8 Закону України «Про оренду землі»).

При цьому, умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати (п. 288.6 ст. 288 Податкового кодексу).

Враховуючи, що податкове законодавство передбачає лише дві форми плати за землю, однією із яких є орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, платником якої є орендар земельної ділянки, то особа, яка орендує земельну ділянку комунальної власності, сплачує орендну плату до бюджету за всю площу земельної ділянки, вказану в договорі оренди з урахуванням площі, наданої в суборенду, та подає до податковому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з орендної плати за землю.

Тому особа, яка отримала в суборенду частину земельної ділянки, не може самостійно сплачувати орендну плату за таку земельну ділянку до бюджету та подавати податкову декларацію із цієї плати.

Бориспільська ДПІ