Оформлення трудових відносин з найманими працівниками

Кодексом законів про працю України від 10 грудня 1971 року № №322-VIII із змінами та доповненнями (далі – КЗпПУ) регулюються трудові відносини всіх працівників, визначаються засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до праці, гарантуються кожному права на працю з оплатою не менше мінімального розміру, встановленого державою.

Так, ст. 21 КЗпПУ визначає, що трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Порядок укладання трудового договору регулюється ст. 24 КЗпПУ, якою визначається, що трудовий договір укладається в письмовій формі.

При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт чи інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, – документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.

Трудовий договір вважається укладеним лише після підписання його роботодавцем і працівником та оформлення наказу чи розпорядження про прийняття працівника на роботу.

Працівник може бути допущений до роботи тільки після:

- укладення трудового договору;

- оформлення наказу (розпорядження) ФОП про прийняття на роботу;

- повідомлення   фіскальної служби.

Обухівський сектор організації роботи